А я любила з вітром розмовляти,
Коли в житті до краю добрела,
Коли, здавалось, вже не мала сили...
Мені вітри давали два крила.
Тоді з вітрами я вела розмову,
Крізь всі негоди й бурі дощові.
О, скажете... що сльозам волю дала?
То замість мене плакали дощі.
Я гартувалась, я збирала сили...
Який по духу схожий листопад!
Крізь всі осінні жовті заметілі —
Цвіла, як хризантеми у садах!
А я ішла, ішла осіннім садом,
Вели вітри молитву дощову.
Оголена душа під віщим небом,
Немов берізка в повінь золоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809916
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.10.2018
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА