*****

Як  подивлюсь  на  Ворсклу,  береги,
На  синє  небо  -  чисте  і  глибоке,
На  купол  Монастирської  гори
На  перехресті  битої  дороги.
Все  навкруги  знайоме,  все  моє
Від  самої  маленької  стеблини,
Де  навіть  вітер  в  полі  визнає
Причетність    до  Охтирської  родини.
Тут  український  дух  гуляє  по  полях
Лоскоче  ніжно  трави  шовковисті
Навіки  поселившись  у  піснях
Вплітає  у  вінок  стрічки  барвисті.
Як  подивлюся  з  Монастирської  гори
На  перехрестя  битої  дороги
То  видно  річки  Ворскли  береги
І    небо  сине,  чисте  і  глибоке...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2018
автор: Тетяна Акименко