І поля,і гаї, І чудовий весь світ,-
і птахи щебетливі, в моїй рідній країні,
милі й любі мені, і осінній весь квіт,-
і до болю важливі... і душі,й серцю милий...
Неба пишна блакить
і безкраї простори,
і життя кожна мить,-
додає щастя в долю...
В своїм домі живу, Розглядаю навкруг,
і природі радію... таємниці шукаю...
І читаю, й пишу,- Кожен день мені друг,
від душі,як умію... негаразди зникають...
Вільно жити мені,
білий світ пізнавати,
з неба линуть пісні,
лиш встигай записати...
Не базари гучні Таємниці письма
западають у душу, мені мало відомі...
а слова чарівні В мене міри нема
я записувать мушу... ні для якого слова...
Вже минуло давно
на красу сподівання...
Мабуть Богом дано
мені вміння писання...
І я буду писать, Людські сльози гіркі
доки руки ще пишуть, мою душу торкають...
підбирать, римувать, Друзі й рідні мені
доки груди ще дишуть... усі щастя бажають...
До онуків й дітей
я звертаюсь з любов"ю...
І піклуюсь про них,
і про їхнє здоров"я...
І співати люблю, Не ношу в собі зла,
плакать теж я умію, й не бажаю нікому,
кожне слово ловлю, додаю лиш тепла,
в його силу я вірю... своїм лагідним словом...
І я часом ходжу
у гаї і діброви...
До душі я беру
всі дарунки природи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810077
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2018
автор: геометрія