Ніч – наче й ніч, але день заливає за борт
Їй, неповинній в не святості світлого часу,
Нот дисгармонії, пилу тонів декадансу
Й решту своїх неприборканих псевдочеснот –
От...
А вона
Фразові доти будує –
Триває війна:
Вздовж й поперек заміновані змінами ставки.
Залпом образ почуття відправляє на плавку –
Стогне від натиску болю тоненька струна.
Жаром – луна.
Крапля за краплею щирим зізнанням стікай,
Доки клепсидра душі час відлічує щемом.
Кожному янголу – внутрішній зборений демон.
Кожній дорозі – ворота у втрачений рай.
Ніжність плекай!
День полікує турботи цілунками снів
Ночі покірно п’янкої. У спільнім звучанні
Зітруться всі несуміжні чуттєвості грані.
Єдність в любові полярних, контрастних світів –
Диво із див.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2018
автор: Серафима Пант