Осіння депресія. Частина 2. Слухаючи тишу

Сонце  намагалося  пробитись
Крізь  мембрану  дощових  хмаринок,
Щоб  промінчики  змогли  пролитись
Із  небесних  золотих  шпаринок.

Сонце  намагалось  врятувати
Від  депресії  людей  осінніх:
Стомлених,  що  вічність  могли  б  спати
На  горищі  у  сухому  сіні...

Сонце  намагалось,  але  марно.
Люди  лиш  дивились  без  надії
В  небо  дощове,  похмуре  й  хмарне,
І  ховали  в  ньому  свої  мрії...

Я  дивився  на  людей  із  вікон,
Слухав  тишу  у  німій  квартирі,
Депресивним  і  похмурим  ликом
Проводжав  птахів  в  далекий  вирій…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810120
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2018
автор: Babenko Oleksandr