Відправив ми Стефко мій до чужого світа,
Привезли мі до Мадриду майже серед літа.
Кума щиро мі зустріла, ладно мі прибрала,
І з собов до ресторану відразу забрала.
Всьо таке юш було панське - і їсти, і пити,
Так ми сі захтіло знов по новому жити.
КанапкИ були всілякі, ковбаса та шинка,
Пляцки терті із грибами, пироги, маслєнка.
Фуршет пишний заложили: воселедець, сало,
Єйці тоже були з хроном, наливок хватало.
Шось ми влєли таке, біле- думала сивуха,
Вочи виперло, як баньки... а то Хреновуха.
Так язик ми здервенів - ні буркну ні белькну,
Навіть силов не візьму, не відкрию пельку.
Так сі здало - як небожці, заклинили зуби,
Крок не зроблю... дерев’яна - відказали клуби.
Здерев‘яніла ціла, як хрін на городі,
Але тіло ше гориче, ще жива я вроді.
Памітаю, жи м ікала, водов запивала,
Ну а потім в мікрофон щось їм повідала.
Шось їм плела і за Стефка, і за його маму,
Ту м трубу не відпускала до самого рана.
Знимок так ми наробили, як якійсь моделі
І шикарно, потихонько додому завели.
Таке в життю раз буває- наливка із хроном,
Така я собі - чарівна... Каська з мікрофоном...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810129
Рубрика: Гумореска
дата надходження 15.10.2018
автор: Леся Утриско