Зріють під сонцем пшеничні поля.
І конопля, і конопля.
– Здрастуй, панянко ясновельможна!
Степом – відлуння:
«Можна... можна...»
Армія соняхів – мій камуфляж.
І конопля, і конопля.
– Дихайте ширше, груди та ребра!
Степом – благання:
«Треба.. треба...»
Хай лобуряка я і мартопляс.
Є конопля. І конопля.
– Очі, вбирайте ріллю несходиму!
Степом – ревіння:
«Диму! Диму!»
Дике бадилля і коні в полях...
І конопля, і конопля.
– Пахни, висо́копреосвяще́нна!
Ниви ж кахикають:
«Ще́ нам! Ще́ нам!»
В житі, в диму заблукало теля.
І конопля, і конопля.
– Радуй, панянко вельмишановна!
З нір ховрашиних:
«Знов нам! Знов нам!»
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810146
Рубрика: Ода
дата надходження 16.10.2018
автор: Олександр Обрій