А як же жити, як життя нікчемне?
Ходити по землі, топтати квіти?
І зупинити цього вже не можна...
Ти - механізм, осердя механізмів!
За течією пливти - дуже легко,
На інших схожою бути - авжеж.
Запам'ятай, що досконалості стремено
Не має меж, не має меж!
А досконалість - це лише пил злата,
Вона тобі дарує щось нове,
Та лише ти тоді будеш багата,
Коли у серці віра ще живе!
2016 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810252
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2018
автор: Птаха в польоті