Старенька хата у червоній цеглі,
перевдяглася, з вальків перш була –
давно твоя там юність відцвіла...
Й життів десь радощі давно полеглі.
В який не кинь куточок у тобі –
їм Тата рук тепло передалося,
сам збудував, аж вітер у волоссі
все дивувався майстрових робіт...
Та не замінить вся Планета дивна
землиці клаптик – серцю данина,
бо перед очі часто вирина,
як і весілля, в паляниці дивні...
Промчали дні, наповнені життям –
чого не бачила старенька хата?
Маленький цвинтар, де шумлять жита,
зумів щонайдорожчих всіх зібрати...
17.10.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810413
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.10.2018
автор: Променистий менестрель