Картина осені
У небо глибоке думками полину,
Клопоти буднів на мить зупиню.
Майстерно виводить художник картину.
Душу вкладає у неї свою.
Вигадує обрій блакитної далі,
Пензликом кропить, малюючи дощ.
Заповнює простір орнаментом барви.
Стеле під ноги потріпаний хвощ.
І сипле монети березам та кленам -
Золотом вбрані , ошатні стоять.
А в небі лелеки - журливі сирени,
В сині тумани летять зимувать.
Ключем журавлиним тепло зачиняє.
Фарби на пензлі холодні й сумні.
Художник малює і тихо співає
Сніжно-морозні риплячі пісні.
Ногами потопче скуйовджене листя.
Вітром у лісі стежки замете.
Немає в картині для сонечка місця -
Сірі відтінки заповнять пусте.
Альона Ус
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2018
автор: Альона Ус