Та ти пішов десь до завжди,
Де більш мене нема.
Ти підпалив мої сліди
Як міст. Горить зима
Снігами листя із дерев,
Де насінини лиш
Народяться. Сто королев
Танцюють сніг. Ти спиш
В кімнаті, де любов сама
Не може гріти рук.
Підкинь дрова. Зима, зима
З самісіньких розлук.
В кімнаті старий циферблат
Тік-тук, тік-тук, тік-там.
Кохання суд... Понтій Пилат...
Я йому меч подам.
Навіщо воно нам?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2018
автор: Відочка Вансель