Нове життя

«Нове  життя»  -  лише  два  слова,
Але  так  бавлять  всіх  людей.
Його  ти  кличеш  знову  й  знову
Із  багажем  нових  ідей.
 
Взлітаєш  на  верхівку,  вище
Від  прикрощів,  минулих  бід,
Усе  так  манить,  вабить,  кличе
І  ти  летиш  крізь  біль  і  піт.
 
О,  так!  Це  схоже  на  мандрівку…
Лишивши  все,  що  не  пройшло,
Ось-ось  і  подолав  верхівку,
Попри  підстрелене  крило.
 
Проте,  людино,  що  ти  знаєш?
Життя  ж  суцільне,  як  і  те,
Що  доки  ран  не  залатаєш,
То  пір’я  там  не  заросте.
 
Але  ж  ти  в  небі  і,  здається,
На  верх  самісінький  злетів,
Вже  кров  твоя  зовсім  не  ллється,
Добився  ти  чого  хотів!
 
Та  знову  знайдуть  гострий,  срібний,
Блискучий  ніж  в  забутий  слід,
Що  влучить  в  спогад  непотрібний
І  змінить  весь  твій  новий  світ.
 
Тому  щоб  ти  не  впав  з  верхівки
Згадай  про  те,  що  так  страшить
І  залатай  минулі  дірки,
Сходи  туди,  де  ніж  лежить.
 
Тоді  крило,  що  так  боліло
У  мить,  секунду  заросте.
І  там,  де  кров  вмивала  тіло,
Нарешті  пір’я  відросте.

грудень  2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2018
автор: Вікторія Мамульчик