Зачепилося сонце за осінь,
Закружляло із нею в танку,
І лоскоче промінчиком носа,
І привітно гуляє в садку.
Не спіймати в найкращу світлину
Зачаровані миті оці –
То за ними ніяк не поспіну,
То вони вже у мене в руці.
Все будунне мовчить і міліє,
Як міліють образи в сім’ї,
Тільки серце безмірно радіє
Цій яскравій і щедрій порі.
Хоч зима вже десь глухо гундосить,
Та нічого не вдіє зима –
Зачепилося сонце за осінь
І кінця їй і краю нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810454
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.10.2018
автор: Уляна Стринжа