Оголені струни моєї душі,
Торкатимеш знов і знов…
Там музику пишуть, читають вірші,
Живе в них сама Любов.
Так було в сиву давнину,
І буде так навік...
Ти тільки не порви струну,
Бо мій вкоротиш вік.
Беззахисна я перед майстром своїм -
Мелодію він творить.
Лине пісня весни, чути стогін руїн...
І знаю - душа звучить.
Так було в сиву давнину,
І буде так навік.
Ти тільки не порви струну,
Бо мій вкоротиш вік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2018
автор: Іванна Грінчук