І де би взять мені
того золотого меду,
на твої вуста, щоб солодкі стали всі слова.
Там на глибині
душі твоєї жити буду,
твоя особиста вічна мавка лісова.
І не стане сил
тобі змайструвати вчасно
з любистку й полину хитрий та надійний оберіг.
Знаю, не просив,
та сама посію рясно
у душі зерно сумніву і вийду за поріг.
Піду у поля
і не озирнуся навіть,
без тіла та душі можна і босоніж по стерні.
Дотиком руки
можна оживити пам'ять
та ніколи ту маленьку дівчинку в мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2018
автор: Юлія Сніжна