Це не взяти до рук, не покласти у банк,
Не украсти і не відібрати.
Це не змиють дощі, не розплющить і танк,
Не закриє це присуд за ґрати.
Це приходить нізвідки і йде в нікуди,
Це солодкий плід серця і неба.
Як в пустелі дорожньому кухоль води,
Так усьому живому це треба.
А без цього все суще, мов мертве стає,
Мовби виклював хто йому очі.
З цим танцює душа, сонце вранці встає,
І палає зоря серед ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)