Через осінній падолист
Дивує погляд у вікні.
А лист летить, охристий лист,
Неначе смуток по спині.
Біліють хмари в вишині,
Долиною туман пливе.
Лиш кароока у вікні,
Надією весь час живе.
І посміхається комусь,
Чи то листку, чи то хмаркам.
Її плеча я не торкнусь,
Бо погляд цей є сам на сам.
Я розумію, бо і сам
Дивлюсь удаль, немов кіно
І також вірю небесам,
Її побачу у вікно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810593
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2018
автор: СЕЛЮК