Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810495
Кому за обрій, а кому у небо,
за горизонт рушати і пливти,
легко життя гортаючи сторінки,
якому наче хмарам летіти.
Пливуть і опиняються далеко,
їх не спинити, не знайти,
вони летять наче лелеки,
у морі неба як човни.
Залишиться життя дорога,
малює лінії розмітки в ній життя
і хто б туди не їхав, або звідти,
будуть вказівники біля стовпа.
До неба - поверхів кінечність,
а для дороги по землі тут є
обочина і руху вічність,
який життя дорогу проведе.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811320
23.09.2018.
Світлини Ігора Винниченка:
“Комусь за обрій - іншим в піднебесся…”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10209869808061419&set=pcb.10209869810781487&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810739
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2018
автор: Светлана Борщ