У золото вбрались, стоять запишались,
Дерева в осінній красі.
По горах прослались, до сонця всміхались,
Вмивались в ранковій росі…
Зелені далеко принишкли смереки,
І з вітром співають пісні.
Над нами давно відлетіли лелеки.
Аби прилетіть по весні.
І я, ніби пташка, зітхаючи тяжко –
Летіла б…. і не зупинить.
Бо так чогось сумно, і так чогось важко,
В надіях і споминах жить.
Те золото, скоро вітри обшматують.
І в далеч кудись віднесуть.
А душі самотні потребу відчують,
І винайдуть - істини суть.
21.10.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2018
автор: Валентина Рубан