Земне буття спливає надто хутко,
експрес „Життя“ пришвидшує ходу…
Питання огортає серце смутком –
Чи мрію заповітну віднайду?
Чи стрінеться ще той, за ким скучала,
сльозу не раз зронивши у журбі?
Безсонними ночами виглядала,
зізнатися боялася собі…
І ось зустрівся, але надто пізно –
уклад, закон, обов’язки, сім’я,
а зверху Батько позидає грізно…
Ну як своє удовольнити "Я"?!.
Терзаються душею сива жінка
й закоханий у неї чоловік…
Відверто – нетипова ця картинка,
уже надворі двадцять перший вік.
Мелькають кілометри, дні, години,
а незабаром – запанує мла,
але вона жива усе ж людина,
їй хочеться хоч трішечки тепла!.
21.10.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2018
автор: Олександр Мачула