Боже, Ти – перший ковток!
щоб почати...
Солодке дихання:
Бог не гірчатий.
Холод навколо.
Вийди стрічати!
Вселенський голод!
Не лиши мене, Боже,
не лиши мене, Боже,
не лиши мене, Боже мій,
ніколи!
Даруй мені – небесні глаголи.
Любове моя, я з болем:
кинули Тебе
от й мене – з гадаринських околиць
салом торгуючі!
свинством, юдеям –
взагалі забороненим...
Учителі!..
Охорони мене!
охорони мене!.. охорони мене –
небесних сердець охороною
салом обкладено огорожі церковні
не покинь мене Своїм серцем ніколи
Даруй вперяючому очі художнику –
не охолонуть...
Хто тріумфує на бруківці сьогодні?
Вийми з грудей
чесно-огненні глаголи!
тракт сірководневий – диявол незримо –
бо холодне –
все ж ненамолене!
іскри іскрою чиркаю –
як то Ти – небородний
як сукно – тло народне
Дай-но вогнебожі протоколи!
Боже, спам’ятай: я не лише люблю,
я точний до болі!!
Не лишиш нас ніколи
не лишиш нас ніколи
світ заклену любов’ю
і Тебе закликаю любов’ю...
16.12.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810891
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович