Вокзали пахнуть безпритульністю
І потяг йде у далечінь,
Та з особливою дошкульністю
Гуляє вітер між щілин.
Вітри несуть лахміття осені,
Перон застиг в чеканні снів,
І звуть колеса стоголоссями
Туди, куди ніхто не смів.
І не сховатися за зливами,
Гроза розірве хмари вщент,
Все залишатися вразливими,
Та слухати осінній щем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810904
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2018
автор: Траяна