Осіння панно, завуалена туманом,
З опущеними віями донизу,
Шукаєш насолоду серед хмизу
Під вихрувато-листопадним балаганом.
Ти підкрадалася тихенько, непомітно,
Заворожила небокрай красою,
Скропила прохолодною росою
Ранкове листя, і воно в дивах розквітло.
Розкішна панно, кароока господине,
Тобі пасують губи, як жоржини,
Рум’яні щічки з кетягів калини.
На літо бабине чекай — у гості лине!
13/10/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2018
автор: Lana P.