Хто поряд завжди був незлічені роки
У підсвідомість десь зачислені в безсмертя.
Ми відганяємо про гірше десь думки,
Вони ще поруч і здається навіки
І завжди будуть слугувати як опертя.
Та час біжить наче веселий вітерець
А хтось там зверху просто ставить тихо крапку.
Не прибіжиш тепер в минуле навпростець,
Бо вже відрубано рідненький корінець
Назавжди в долі кимсь поставлено трикрапку.
Життя іде. Комусь загоює серця,
А хтось і далі рве у спогадах свій простір.
То ж не чекайте незворотного кінця
І повертайте до старого хутірця
Де ще батьки живуть. І приїздіть у гості.
Чомусь хто поряд був незлічені роки
У підсвідомість десь зачислені в безсмертя.
Летять у просторі незлічені думки,
Вони ще поруч і здається навіки
І завжди будуть слугувати як опертя.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810977
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.10.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко