Журавлиному клину ще тепло –
тут, де діти зросли у краю;
репетирують, доки не смеркло,
хоч й вітри унизу виграють...
Крильми ріжуть небесну голубу,
так зріднились за літо, журба –
все вдивляються в земленьку любу,
в стрічку річки, де зжовкла верба...
Це прощання, цей клич журавлиний
серце крає, бо й діти у світ
відлітають, в чужий край все линуть
з України – родині привіт.
Ось така дивина дивиною,
рідний край за вікном відліта...
Чи повернуться – взимку, весною
з журавлями до милих світань...
22.10.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811058
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.10.2018
автор: Променистий менестрель