Кохала? Так? Можливо... Хто би знав.
Складала осінь в тайстру сум і щем.
Її дощ просто зрадив і продав,
Вимішуючи хмари олівцем .
І почергово грудень, листопад
Місили холод в небі кожен день.
Посипав сніг з ваніллю невпопад
Із Янгола малесеньких кишень.
Коли тебе покличу - не приходь!
Май мужність просто жити у думках!
Пробач... За нього теж... Мене Господь.
Заснути б Боже на твоїх руках.
Я спала тут на всіх своїх хрестах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811205
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2018
автор: Відочка Вансель