‘’ Ми мазепинці і бандерівці,
Збуйці, ледарі-козаки,
Зарізяки страшні і запроданці,
Нєдоразвітиє хохли’’.
Так нас звуть напівдикі язичники
Вороги і так звані ‘’ брати’’
Зустрічали ми всіх доброзичливо,
І навіки втрапляли в пастки.
Гедемін, Казимір і Баторій,
Ще й багато найвищих чинів
Дали клятви довічної згоди
Русичів, литвинів і ляхів.
І москальська півдика еліта
Клялись богом про спільний наш путь.
Лиш би ми, поєднавши зі світом,
Приховали ординську їх суть.
Польська шляхта чванлива й свавільна,
І брехлива боярська орда
Ті угоди змели добровільні.
Довгий час їх трималась Литва.
За Вітчизну, віками плюндровану,
Нині ми стоїмо, як граніт.
Всю блюзнірську брехню переборемо,
Прокладемо дороги у світ.
То ж сьогодні говоримо з гордістю:
Ми бандерівці, ми козаки,
Вічні лицарі правди і вольності.
Не потрапимо більше в пастки.
Щиро вірим – земля обітована
В Україні зросте в певний час.
Тільки ж чуєм, як хтось десь прихований
Непомітно скеровує нас.
2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811356
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.10.2018
автор: Юрій Прозрівший