Відхилена фіранка. Бабця у вікні —
Вдивляється у далечинь, в минуле.
Маленька, мов дівча, живе у самоті,
Роки лиш тінь: десь зникли, промайнули.
Подарувала доля довге їй життя,
Вже зовсім недалеко до сторіччя.
Був гарний чоловік. Помер. А ось дитя
Не дав Господь. Вона йде на узбіччя,
Бо до вподоби тиша. Що та метушня?
Втомились серденько й душа від неї.
Думки...думки..докучливі, як комашня,
Ще б раз босоніж їй пройтись землею.
Відхилена фіранка. І пусте вікно...
Вже одягли сусіди бабцю у дорогу.
На шмаття розповзлося долі полотно...
Біля воріт минуле вже чека небогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811389
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2018
автор: Радченко