Ось вже стоїть в зажурі посивілий жовтень —
Сьогодні іней густо на траву упав.
Здається — не змінилося нічого зовні,
Лиш листопад із вітром в парі танцював.
І напівсонна річка шепотить ліниво —
Про щось своє розмову з вербами веде.
Вони схилились низько до води й журливо,
Крізь листопад яскравий осінь тихо йде.
Що за краса, яку не можна повторити?!
Казкова загадковість завжди в ній живе.
Знов про кохання осені шепоче вітер
І нас з тобою в листопад зове й зове.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2018
автор: Радченко