Ідуть до магазину дід з онуком.
В думках у них – незчисленно ідей.
І тут слова у вухо Гени круком:
- Ховайся, внучку, вчителька іде.
Сказав я їй, що хворий ти, в постелі,
Коли дзвонила вранці у наш дім.
Що весь сніданок ти лишив в тарелі,
Що тілом вірус бігає твоїм.
- Ну, ти даєш, дідусю любий-милий.
Мені також дзвонила класна мем.
Сказав, що ти ледь вирвався з могили,
Що серце твоє дихає вогнем.
Що ліки підносив тобі й харчі.
Отож ховайся, діду, ти мерщій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811533
Рубрика: Гумореска
дата надходження 27.10.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)