Їх бій тривав, зо дві години,
Поділись десь, всі побратими,
ВІН зрозумів, прийшов до тями,
Наче у сні, чув пісню мами .
У голові, гул, різко дзвенить,
Ледь – ледь піднявсь, принаймні на мить,
Тихий вітрець, неначе шепіт,
Під серцем біль й холодний трепіт.
Враз молоде, пройняв все тіло,
І на лице, листя летіло,
Встати хотів, доверху погляд,
Вкотре здригнувсь, грім - вибух поряд.
Скільки іще, треба лежати?
Не чути ніг. Гукає мати,
Текла сльоза… Не бійся люба,
Тримав думки. ВІН біля дуба.
Як лист, стогнав - я повернуся,
Ти зачекай, вже підіймуся,
Пронизлий свист. І крислатий дуб,
У крові й полум’ї,змоклий чуб.
Впав на чоло, вмить скляні очі,
Піднявся птах, посеред ночі,
У вікно стук, померкли зорі,
В журбі земля, родина в горі.
Падає цвіт, за Україну,
Жорстокий світ, забрав дитину,
Плачуть хмарини, в осінній день,
Птахи мовчать, не чути пісень.
Хрести - хрести, цвинтар у квітах,
А хтось гуляє, по бенкетах,
Одним війна, де ж справедливість?
А, як здолать, іншим лукавість?
На жаль, за них,свідчить їх совість,
Як побороть, оту жорстокість?
Купа питань - відповідь одна,
У нас же йде, убивча війна.
25.10. 2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2018
автор: Ніна Незламна