«Я тебе люблю!» – хтось написав
На асфальті рівному і чистому, -
І читають люди й небеса
Одкровення дуже особисте.
Мабуть, у котрогось юнака
Серце як не вискоче при дівчині,
А вуста мов на семи замках.
Ось таке і маємо освідчення.
Хто ж вона – той милий адресат?
Жаль, що крейда не назвала імені.
Хочу вірить – слів тих аромат
Буде за призначенням отримано.
…Часто поряд ходять мінус-плюс.
Миряться думки п’янкі й тверезі.
Як і зараз – на асфальт дивлюсь
І вже проза змінює поезію:
«Я тебе люблю!» – хтось написав
Може, навіть зовсім і не дівчині,
А оцій дорозі, бо краса –
Та, дорожня, в нас іще не звична
В нас дороги варті лиш жалю.
І ось раптом цей зразковий клаптик.
То чому б не написать «люблю»
Замість вкорінілого прокляття?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2018
автор: Ніна Багата