Осінь. Вітер тепло віджене
У краї, що розплавлені сонцем.
Жаль, що скоро журба не мине,
Як мина теплий день за віконцем.
Осінь дощиком криє асфальт,
Вітром крони дерев розпинає.
З інтернетних розгорнених шпальт
Ледве чутно твій голос лунає.
Буду й далі надію плекать
На тепло твоїх губ на світанку.
Щоб було трохи легше чекать
Чорним ромом наповню я склянку…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2018
автор: Сергій Прокопенко