– Анумо вернімося, панство, у пройдений час!
Сумні сторінки тих років погортаємо разом.
В двадцяте століття, шановні, запрошую вас.
Згадаємо всіх, хто заморений був за наказом.
Вшануємо тих, хто зустрів люту смерть в таборах
За погляди інші, за прагнення правди й свободи.
Знайшли вічний спокій нескорені на Соловках,
А сталінська банда приймала зірки й нагороди.
Хто витримав пекло й підходив ув'язнення строк,
Плекали надію потрапити врешті додому.
Але не судилось, прийняв їх тіла Сандармох,
Цинічно кати розстріляли усіх без розбору.
Були непотрібні їм свідки кривавих подій,
Ніхто не повинен дізнатись про їхні діяння.
У світле майбутнє ішов більшовицький режим.
А розстріли? То лиш сценарій до дня святкування.
Найкращі з усіх потрапляли у сталінський млин:
Священики, вчені, селяни, митці і поети.
Гірке і коротке було їх життя, мов полин.
Народи ж затягнуті в хижі, радянські тенета.
– Запалимо, панство, свічу у зазначені дні!
Нехай полум'яно горить і сльозою стікає.
Хай дзвони церковні усюди лунають гучні.
Їх звуки летять до незнаного, Божого раю.
29. 10. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2018
автор: laura1