Будь Буддою ти, Йсусом чи Мойсеєм,
(нехай з усіх такий, як ти – один!) –
не зрушиш люд, в якого майже все є,
коли нема гарячої води.
Штовхати можеш пафосні промови,
на різні вищебечувать лади.
Народ – не дурень, щоб «вестися» знову,
коли нема гарячої води.
В рядках кохання зводиш ти мостами
і співом тонеш в безмірі годин.
Але до лав твоїх ніхто не стане,
коли нема гарячої води.
Коли лиш холостими б'є із крану,
з екрану ж – холості «алаверди»*.
До чого балачки твої про прану,
коли нема гарячої води?
Який ще Щедрий Вечір чи Маланка?
Нам не до маскарадів Коляди.
Свята́ в житті – віджи́ла, мертва ланка,
коли нема гарячої води.
Бодай би їх побили метастази:
то дрижаки, то пар – туди, сюди!
Рушник. І ковш. До болю знаний тазик
на газі знов нагрітої води...
Під Київраду купу наклади,
коли нема гарячої води.
* алаверди – багатозначний термін, з арабської буквально «Бог дав».
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811762
Рубрика:
дата надходження 29.10.2018
автор: Олександр Обрій