Любов у часі заблукала,
Та віднайшлася все ж вона.
Вона нас двох давно шукала,
Щоб повернути все сповна.
Сонце вийшло із туману,
Та розсіяло пітьму.
Я зустрів свою кохану,
В цілім світі лиш одну.
Я вдивлявся в її очі,
Очі ясні, чарівні.
Що приходили щоночі,
Та на жаль лиш уві сні.
Я не міг повірить в щастя,
Що звалилося на нас.
Пригортав її до серця,
І щасливий промовляв:
Я люблю тебе кохана,
В цілім світі лиш одна.
Ти моя п’янка, бажана,
Найдорожча, чарівна.
Як обнялися з тобою,
Зацвіла навкруг весна.
Хоч на дворі пізня осінь,
І опала вже листва.
Ожило усе довкола,
Чути соло солов’я.
Прислухаюсь я до серця,
Воно каже ти моя.
І два лебеді сідають,
Біля чистого струмка.
Вони точно люба знають,
Що таке любов п’янка.
Я люблю тебе безмежно,
В цілім світі лиш одну.
І на струнах свого серця,
Я цей вірш тобі пишу.
Ми будемо не розлучні,
Немов місяць і зоря.
І любов наповнить душі,
Й розіллється мов ріка.
Я люблю тебе кохана,
В цілім світі лиш одна.
Ти моя п’янка, бажана,
Найдорожча, чарівна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2018
автор: Горбаль Василь