В коловоротах
чорної води
не розпізнаєш, звідки я, і хто я…
Візьми мене в долоні й поклади
у сині трави
нижче рівня моря.
На полудневе
ложе вогняне.
Вдихни підшкірно ароматну дозу.
Виходжу із покинутих земель
повільно й важко,
як з тенет наркозу.
Звикаю
розрізняти кольори
в стовпах веселки над полями льону.
Лиш промовляй до мене… говори!
На всіх знайомих
мовах Вавилону
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2018
автор: гостя