Ці ранки росяні давно покрив туман.
Стою й дивлюся у вікно - один туман..
До шибки тулю я лице: дивлюся вдаль -
Одна лиш темінь надворі і скрізь туман.
Не чути звірів голосів, ані птахів.
Мабуть, поснули десь усі в такий туман.
Мерзлякувато на душі, в ній пустота,
Яку безжалісно приніс оцей туман.
Нагнав у серце біль, і сум, і цю журбу..
Що видивляюсь, не збагну - адже туман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2018
автор: Ольга Калина