Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811320
Душа відпочиває, а серце втішається,
над лісом сонце усміхається,
верб вершечки сонце золотило
і усміхалося на диво.
Хилились верби на світанку,
бажало сонце доброго всім ранку,
розплітали коси, в озеро дивились
і туманом ранковим укрились.
Туман ховався поміж стовбурів
і починався ранок лагідний,
гуляли каченята на воді,
шукали снідання собі.
Залишали слід на воді,
танув слід, гойдалися човни,
дивились верби в дзеркало ставка,
утішалися серце й душа.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812995
3.10.2018.
Світлина Ігора Винниченка:
“Тут душа відпочиває, а серце втішається...”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10209917986825858&set=pcb.10209917990905960&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811837
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.10.2018
автор: Светлана Борщ