Стою й дивлюсь удалину,
Здалеку долинає голос…
Я бачу там тебе одну,
Мов на стеблі дозрілий колос.
Хоч голос твій, та він чужий,
Нові слова приносить вітер:
"Живи собі, як досі жив,
Нема про що нам говорити…"
Твої слова із далини,
Мене враз вибили з сідла,
Та линув голос з тишини,
Яку окутала імла.
Довіку голос не забуду,
Що у душі моїй бринить.
Та все минеться, все відбуде,
А ми і далі будем жить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811867
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2018
автор: СЕЛЮК