Наберу у кишені туману,
І піду, попростую туди,
Де відкручені сонячні крани,
На поверхні святої води.
Зупинятиму птаха і звіра,
Десь на відстані втрачених тем.
Наші фрази подекуди сірі,
А подекуди - пахнуть дощем.
Десь насподі пригаслих історій,
Будуть в тиші цвісти маяки,
Надосінніх сумних алегорій,
По яких прокотились вовки.
Буде іскра малесенька тліти,
Що, надпивши незайману синь,
Ще заїде у росяне літо,
Надблакитний усміхнений кінь,
Що по сивій дорозі туману,
Можна теж прокладати сліди,
До відкручених сонячних кранів,
На поверхні святої води…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811941
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.10.2018
автор: Стяг