Діду Оксентію Р.
диптих
І
Загадковий Дід Оксентій,
Був Матусі батьком він.
Збереглося з „документів” –
Хата, сад, город і хлів...
А вже після, папірець той
Реабілітації...
Де могилка? Чи є хрест там?
Горе всеї нації...
Поріднила всіх могила,
Обмовлянь покрила тінь –
Розговілась чорна сила...
Чи ж піднімемось з колін?
Отаке страждання дике
І йому й сім’ї – за що?
До трудів кривавих звикли...
Не судилося,... пішов...
Був чи ні іще страшнішим
Час, де жити довелось?...
Доле, доле – темна нічка...
Ангел може скаже щось?
ІІ
Родина ти моя небесна,
Як тяжко… мучуся без вас –
Лиш в пам’яті вже стільки весен.
Думки у рідний край щораз…
Тріпоче й рветься серце в грудях –
Так кожну хвильку, кожну мить…
Стражденний і безвинний люде…
Хоч і «не зарікайсь суми»…
Душа моя, зболіла птахо,
Злітай туди тай подивись –
Там тихо в’ється сум над дахом,
Де щастя ллялося колись…
Там небо в зорях, коло хати
Сім’я вечеряє моя
І діточки, і їхня мати –
Мене ж відтяли… і гноять…
Скриплю, терплю – собі: «Оксентій,
Христос все витримав за нас…
То може й це в Господнім сенсі,
Знаття б – в чім наша є вина?
Мужам тут сльози лить негоже,
То ж не кляну нікого, Боже –
Прости й допоможи сім’ї,
Життя їх – то мій світ в імлі…»
14.02.2009р. – 08.11.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811953
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.10.2018
автор: Променистий менестрель