Ось... Стояла душа. Хтось її десь відніс.
Трішки в небо від слів... Наліталася знов.
Ось стояла собі на цілісінький зріст.
А в кишенях у неї одненька любов.
І в підлогу з небес - головою! Болить.
Певно трішки забула смиренність. То й так.
А замріялась лиш на однесеньку мить.
Може... Гордості трішки пізнала на смак?
Спить вночі сам Христос на усеньких хрестах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811959
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2018
автор: Відочка Вансель