Душею по лезу... Обачність.
Вдягаючи крила як вдячність.
І заздрити мертвим сьогодні.
Вони ж у оселі господній.
Душею по лезу... Тихенько...
І цівочки крові... У жменьку.
Від сліз мокрі крила... І впала.
Дурненька. Людина?!! Літала?!!
Ніколи! А вірити... МАла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812205
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2018
автор: Відочка Вансель