Лупили душу як м'яч на полі,
А завіряли :вона на волі!
І ще до неї :
-Лиш не здаватись!
І посміхатись!.. Ось так... Знущатись?..
І жебракує сама у себе.
У своїх віршах знаходить небо.
У цьому світі одна дорога
Веде тихенько її до Бога.
Душа вдягає не сукню білу,
А біль саменький на голе тіло.
На черевиках старі підбори.
Закриті на ніч усі собори...
Щоби зігрітись - палила твори...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812207
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2018
автор: Відочка Вансель