Ніхто не думав, що прийде війна,
Що буде Схід країни догорати,
Що поховає сина рідна мати,
А згодом від журби помре й сама.
Ніхто не знав, що землю відберуть,
Відріжуть Крим, мов руку по живому,
Що вежу підірвуть аеродрому.
Така вже москалів трагічна суть.
Ніхто не знав, що небо упаде,
Що буде під Донецьком «Боїнг» збитий,
Не виживуть ні екіпаж, ні діти,
Лише зернятко гніву проросте.
Ніхто не знав, що буде стільки сліз,
Що будуть наші гинути солдати,
Що зможуть далі красти депутати.
«Ділити й грабувати» їх девіз.
Ніхто не думав, що Нємцова вб`ють,
Загине він від пострілів у спину
Скоріш за те, що вірив в Україну
Та підлих вбивць ніколи не знайдуть.
Ніхто не знав, що затремтить земля,
Що будуть «буки», «тОполі» і «гради»,
Що буде так багато тої ЗРАДИ,
Але на жаль не тільки від Кремля.
Ніхто не знає долю наперед
Але ніколи не втрачай надію.
Нехай душа завжди про краще мріє,
А свіжий вітер смуток забере.
Адже і ця закінчиться війна,
Прийдуть додому стомлені солдати,
А у могилах будуть спочивати
Всі ті, чиї ми не забудем імена.
26-27.11.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812355
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.11.2018
автор: Сергій Дроботенко