Повільно і неспішно пролетить
з оголеної гілки жовтий лист
і скаже, мов би спалює мости:
"Я слухав світ і вас, й пташиний свист...
Як добре мені бу́ло з вами тут
і Сонце зігрівало, за мету...
З Землі флюїди радості дійшли,
зі мною в дружбі бджоли і джмелі...
Рідня могла підтримать і прощать –
і в бурю, і в грозу оберігать.
Я ж людям кисень завжди дарував
і дощика щедроти цінував...
І ось художник змалював мене –
та дзвони, як малинове турне
у підсумку. Вже в Небесах політ...
Обов'язок, як доля – стануть в світ..."
03.11.2018 р.
Авторський переклад з російської
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812393
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2018
автор: Променистий менестрель