Давно нема вже хати край села
І бур'янами заросло подвір' я
Та пам'яттю в цім місці проросла
Любов дитяча і дитяча віра.
І часто сниться мені рідна хата
Кущі бузку і сливи у дворі
Проста до болю, скромна, не багата,
Та рідна і щаслива дітворі.
Як мало у житті для щастя треба,
Щоб цю любов усе життя плекати:
Веселий сміх дітей і мирне небо
Й живі й здорові наші батько й мати.
На жаль всі міниться, зникає і росте
Лиш спомини, як спалах фантастичний,
І правило життя одвічне і святе,-
Ніщо у світі не буває вічним.
За хліб і сіль на нашому столі,
Що нам життя дали на цьому світі-
Батькам своїм вклонімось до землі
Й помолимось за їхні душі світлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812452
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.11.2018
автор: Віталій Поплавський