Налийте мені по вінця
Терпкого, як світ, вина.
Не личить це, кажуть, жінці,
А я хочу залпом, до дна!
За всі нездійсненні мрії,
За море несплаканих сліз,
За миті журби, безнадії,
Що часто тягнули вниз.
За відданих, щирих друзів,
Підтримку, міцне плече.
За справжню любов, без ілюзій,
Хай більше в душі не пече ...
Не бійтесь, налийте до краю!
Не горе потоплю на дні.
Я істину завжди шукаю,
А істина, кажуть, в вині ...
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812502
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2018
автор: Зоряна Кіндратишин