Капає осінь на листя
поморщене днями.
Падає ніч на здорожений,
стоптаний час.
Тисне майбутнє на ту
невагомість між нами.
"Як воно буде?..." -
вгрузає зимою між нас.
Плани мережать розмову.
Сріблить павутинка
сирість туману промінцем
надії теплить.
Ми ще не разом. Посеред
дощу дві краплинки:
вітром розвіє, чи стулить
в одну хоч на мить?
Хмарами небо над мріями
висне згори.
Ти ще прямуєш, плекаю нам
зав'язь уже.
Думкою ніжною на зиму
ти утепли -
хай бубнявіють чуття
і любов зацвіте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2018
автор: Мар’я Гафінець